Нет больше

Володимир Брама

Нет больше накала, нет страсти, Не рвутся, как прежде, члены на части, Страх сковал моё бренное тело, Он вершит свое грязное дело. От душетерзающей скуки Я страдаю, терплю страшные муки… Где границы у черной тоски?.. Почему никто не подаст мне руки?! Неужели скудный свой ум, Мусор шизофренических дум, Получил я в наследство от предков, От мрачных прошедших веков… Аль это коварство судьбы, Дело рук гулящей толпы? На что тогда с олимпов боги смотрели? Аль подобные мне иные песни им пели? В душу влезло безразличие тьмы — Вокруг равнодушия царство и… мы, Раскаты пустых звуков и слов Не снимут с неё тяжких оков. Продолжается время летаргических снов, Сменяются маски, наряды, Но радости нет от этих обнов, За ними все те же лица стоят, Равнодушно на мир всё так же глазят. Им дела нет до нашей тоски: Счастливыми их выросли отпрыски, — Их вознесли, приспособили, Им предки дороги проторили. Мы — забытое поколение, Напичканное гнилью зла, Растворилось оно, ушло в забвение, Не сотворив и крупицы добра. ________________________________________

2024-06-01 19:14:19

0

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

74

13

5661

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11500