Засучим рукава

Володимир Брама

Зашевелилась мрачная масса, почуяв опасность, открылося веко спящего глаза — проснулася гласность. Взглядом пронизан воздух, пространство, облегченный вздох вырвался: сорвано убранство, гол бюрократ. Закопошилась бюрократия: вредны оказались мероприятия. Спящая красавица – застой, фанфары издали ей звук пустой, последний. Звучит другая музыка, другой мотив, идёт перестройка, стройка-ломка, отобраны бюро и крат — дрожи бюрократ, быть тебе битым стократ. Трещит Аппарат — пора на свалку: там места хватит, если вповалку. Засучим рукава, выгребим мусор слоённый, накопленный веками, не побрезгуем, возмём руками, змея зелёного и других окрасок. Ещё один бросок-мазок и будет царство светлых красок. ________________________________________

2024-06-08 19:06:29

Інші вірші поета

Надави на перо Сойдя с небес Не дай вовлечь себя Отрада и печаль

Інші поети

Поліна Богаєвська

@vogabonde

Lady K

@lady_k

Павел Повелецкий

@poveletski

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12254

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

6339