Відкрий свої очі.
Оксана Климко
Відкрий свої очі —побачиш життя, Зрадіє серце, заплаче душа, Забудь все погане,згадай про добро, Тоді ти відчуєш в житті лиш тепло. Та важко відкрити,бо сльози течуть, І рани болючі лиш смуток несуть. І я сумувала,і сльози текли... Та раптом згадала,що десь,там,є ти... Та хто ж ти?І де ти? Хто мрія моя? Мабуть добре серце і щира душа... Якби ж то знайшлася людина така, Йому б я віддала все своє життя. Та раптом здається,що світ вже пустий, Ідеш ти по ньому і наче сліпий, Не бачиш нічого,лиш синєє небо, Й здається,що хтось там,чекає на тебе... Та раптом подумаю я несвідомо, Що хтось там чекає на мене удома: Усі мої друзі і моя сім'я, Й можливо десь там,добре серце й душа ... Це ж є моє щастя... Й прокинулась я... Відкрила я очі і впала сльоза— Повільно тоді підійшла до вікна... Це ж є моє щастя,уся ця Земля. Не важко відчути,що ти не сама, Лиш очі відкрий —і побачиш життя!
2021-03-25 12:46:56
5
0
Інші вірші поета
Над прірвою. З Прийдешнім Новим Роком! Без назви. Молодому подружжю...
Інші поети
oshi. kim oshin
@kaysiaillksandr
prabhat
@prabhat
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9634
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11473