Стихії
Яна Янко
Моя любов приходить рано, Вона тече немовби п'яна. Смак гіркий у тебе в роті, Мої почуття зовсім не солодкі. Серед гір, лісів - я в полі, Стою в степу, чомусь я гола. Стало тіло моє прозорим, Радію, бо ти мене не знаходиш. Не збираюсь хвилюватись, Для чого мені сили втрачати? Від тебе я вже настраждалась, Настав час тікати. Стала вітром я всесильним, Що летить подалі звідти. Стала водою я швидкою, Що тече шляхом тернистим. У вогні ти там палаєш, Руки закуті в земляних кайданах. Не можеш прорватися далі, Я щаслива, що ти помираєш.
2024-06-29 16:21:14
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Аліса Боняр
Боляче і сумно, але чарівно...
Відповісти
2024-07-18 13:15:02
1
Яна Янко
@Аліса Боняр дякую 🤗
Відповісти
2024-07-18 16:34:24
1
Інші вірші поета
Наснага крику Самозакохана Не об'єднанні Смертний
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3650
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4653