Самотність губить життя
По гарному личку котиться сльоза. По чистому серцю вдарила гроза. І тут самотність вже находить, Серед спокою місце знаходить. Поглинає вона життя моє, Спокою роками мені не дає! Я хочу щастя, радість відчуть, Але самотність говорить: «Забудь!» Не вже я не маю право на щасливе життя? Чому не допомагає самопізнання? Я хочу підтримки, хочу допомоги, Але не має у мене без тебе дороги!
2021-11-27 10:01:15
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
просто веселка
Прекрасний вірш, автору натхнення і печеньок ✨🍪☕✨
Відповісти
2021-11-27 13:04:59
Подобається
Яна Шинко
@просто веселка Велике спасибі, твої слова мене вже надихають! )
Відповісти
2021-11-27 14:16:42
1
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3596
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
129
26
4474