Трішки за північ
Дванадцята нуль-нуль. Спокійно і тихо. На небі - зірки, А під небом - квіти. Десь там літають мрії, Там скачуть примарні Недоспані сни, Чудові і гарні. Дванадцять нуль-один. Все місто мов у чарах І в ньому кожен спить, Живе у снах кумарних. Під дахом спить кажан Й малятко пригортає. Сімя - це найдорожче: У місті кожен знає!!! Дванадцята нуль-два. Гора поруч дрімає. Вона усіх у місті Від бід оберігає. Застиг холодний вітер, Теж очі закриває... І навіть кіт - гуляка Вже солодко дрімає. Дванадцята нуль-три. Я чую подих міста. Чую, як під вікном Тихенько хтось насвиснув. То, мабуть, місяць вийшов. До зіроньок гукає: Він же їх усіх До тиші закликає. Дванадцята нуль-пять. Як швидко час спливає! Ми у своїм житті Чомусь все не вспіваєм... Та зараз місто спить, А так рідко буває!
2018-03-21 12:35:09
0
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3691
Нарисую солнышко :)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
1463