Трішки за північ

Юлія Мушак

Дванадцята нуль-нуль. Спокійно і тихо. На небі - зірки, А під небом - квіти. Десь там літають мрії, Там скачуть примарні Недоспані сни, Чудові і гарні. Дванадцять нуль-один. Все місто мов у чарах І в ньому кожен спить, Живе у снах кумарних. Під дахом спить кажан Й малятко пригортає. Сімя - це найдорожче: У місті кожен знає!!! Дванадцята нуль-два. Гора поруч дрімає. Вона усіх у місті Від бід оберігає. Застиг холодний вітер, Теж очі закриває... І навіть кіт - гуляка Вже солодко дрімає. Дванадцята нуль-три. Я чую подих міста. Чую, як під вікном Тихенько хтось насвиснув. То, мабуть, місяць вийшов. До зіроньок гукає: Він же їх усіх До тиші закликає. Дванадцята нуль-пять. Як швидко час спливає! Ми у своїм житті Чомусь все не вспіваєм... Та зараз місто спить, А так рідко буває!

2018-03-21 12:35:09

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4880

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

3251