Відьмина доля
Не треба мене кохати..
Хлопчино, себе не дури.
Я відьма, можу забрати
Серце, душу й думки.
У мене очі красиві,
Незнаної тонкості стан,
Всміхнуся тобі ніби щиро
І все - над тобою я пан.
Не треба за мене боротись...
Бо відьми - народ непростий.
Від мене не вийде сховатись
Ні в дощ, ні в сніг-буревій.
Не лізь у тихе болото.
Брехня всі відомі казки!
Не вміють відьми кохати,
Скільки богів не проси.
Нема в світі доброї феї,
Будиночка з парою лап,
Суден крилатих й кентаврів,
А принци не сховані в жаб.
Зате предостатньо гидоти
У світі чекає на вас:
У людях засіли дракони,
Й демони з магічних трас.
Ми - відьми - з ними як рідні
Усі ми з одних країв.
Що люди до чар незвиклі -
Проблема не наших голів.
Від мене тікай ти хутко
В міста, між висотки-доми
А в дзбанку твої незабутки
Стоятимуть тут ще роки.
Та чари, на жаль, не вічні,
Як оспівуєтся в піснях.
Ти підеш... А що трагічно -
Любити навчуся я.
2018-10-16 20:24:45
9
0