Картаті сорочки, картаті душі...
Картаті сорочки, картаті душі... Картаті тут ідеї і думки. Наш світ немов складає барви в кучу, А серед моря барв й подій живемо ми. І кожен сильний тілом, сильний духом. І кожен особистість, індивід. Й ніщо так не єднає в цьому світі Як світлих й вільних мрій у вись політ. Хтось сильний у бою, у когось голос-казка. А хтось уміє прораховувать ходи. Та лиш якщо згуртємося разом Ми зможемо дістатись до мети. А що ж мета? Хтось скаже: слава, гроші А інший хтось: родина і сім'я. Та ось що кажуть серця й душі наші: То для Вкраїни в світі визнання. Бо наша Ненька-Україна рідна Багата на ліси, степи й поля. Багата на родюкі чорні ниви І на річки, озера і моря. У венах наших сила славних предків, Хоробрість й віра брата-козака, І витривалість воїна-Упівця, І відданість Вкраїні юнака-Стрільця. Тож, браття, не ховайте зброю! Дамо ми вкотре ворогу відпір! Бо як не ми, бо як не патріоти, То хто ж то виборе Вкраїні мир?
2018-03-21 12:18:28
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12430
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2445