Картаті сорочки, картаті душі...
Картаті сорочки, картаті душі... Картаті тут ідеї і думки. Наш світ немов складає барви в кучу, А серед моря барв й подій живемо ми. І кожен сильний тілом, сильний духом. І кожен особистість, індивід. Й ніщо так не єднає в цьому світі Як світлих й вільних мрій у вись політ. Хтось сильний у бою, у когось голос-казка. А хтось уміє прораховувать ходи. Та лиш якщо згуртємося разом Ми зможемо дістатись до мети. А що ж мета? Хтось скаже: слава, гроші А інший хтось: родина і сім'я. Та ось що кажуть серця й душі наші: То для Вкраїни в світі визнання. Бо наша Ненька-Україна рідна Багата на ліси, степи й поля. Багата на родюкі чорні ниви І на річки, озера і моря. У венах наших сила славних предків, Хоробрість й віра брата-козака, І витривалість воїна-Упівця, І відданість Вкраїні юнака-Стрільця. Тож, браття, не ховайте зброю! Дамо ми вкотре ворогу відпір! Бо як не ми, бо як не патріоти, То хто ж то виборе Вкраїні мир?
2018-03-21 12:18:28
0
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2612
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3360