Повіндалимо?
Юлія Мушак
Вечірнє місто все в вогнях.. Руїни замку в самотині Немов малесенька дитина, Що загубилася в віках. Осіннє сонце вже сховалось. На небі виграють зірки. І лише замок в самотині, Що впав від людської руки. В серцях людських, неначе в шатах, Живуть лиш генії краси. Та в головах сидить руйнатор, Що хоче крові та війни. І кожен день для нього свято Бо кожен Божий день в вікні Видніється стара руїна- Краса, що впала від війни. Там кожен камінь - древній спогад. Бійниці бережуть сліди Відважних воїнів, що впали Коли вандали прибрели. І духи в замку не єдині - Таких є безліч по землі: Таких, що жити захотіли Та впали від руки війни.
2018-03-21 11:55:28
0
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Юлія Мушак
, дякую, мені дууже приємно)
Відповісти
2018-03-21 12:35:45
Подобається
Інші вірші поета
Картаті сорочки, картаті душі... Відьмина доля Патріотичний Це кохання?
Інші поети
Де Лайт
@fosfadok
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Ай
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
2608
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3899