Повіндалимо?
Вечірнє місто все в вогнях..
Руїни замку в самотині
Немов малесенька дитина,
Що загубилася в віках.
Осіннє сонце вже сховалось.
На небі виграють зірки.
І лише замок в самотині,
Що впав від людської руки.
В серцях людських, неначе в шатах,
Живуть лиш генії краси.
Та в головах сидить руйнатор,
Що хоче крові та війни.
І кожен день для нього свято
Бо кожен Божий день в вікні
Видніється стара руїна-
Краса, що впала від війни.
Там кожен камінь - древній спогад.
Бійниці бережуть сліди
Відважних воїнів, що впали
Коли вандали прибрели.
І духи в замку не єдині -
Таких є безліч по землі:
Таких, що жити захотіли
Та впали від руки війни.
2018-03-21 11:55:28
0
1