У Грейс закінчився магічний пісок. Вона не хотіла в палац, яким би він красивим не був.
Сюди, швидше, стрибай,-почула вона голос із калюжі під ногами.
Швидше, стрибай- в калюжці біля неї. Грейс побачила лице дивної дівчини із червоним волоссям.
До вуха Грейс долинув стукіт копит. Налякана фея стрибнула у калюжу. Ноги Грейс не досягнули дна. Вона поглянула вгору. Копита коня вершника проскочили по водній поверхні. Лишивши кола.
Хтось закрив долонею їй рота.
Тихо,-сказав дівочий голос,- це ще не всі.
Грейс роззирнулася. Довкола була вода. Чи це океан? Чи море?
Незнайомка відпустила її. Грейс впізнала цю молоду дівчину. Одягнена в яскравий блакитний купальник, а замість ніг був яскравий зелений риб*ячий хвіст.
Ти русалка,- сказала Грейс.
А ТИ фея,- відповіла дівчина і посміхнулася- Аріель.
В квартирі Зевса повисла напружена тиша. Юнак спілкувався лише свистом, а на побутову техніку дивився, як на творіння темних сил.
-Грейс- фея налякано потисла новій подрузі руку. Вона як не як допомогла їй.
Аріель покликала її за собою. Грейс попливла за нею, в глибинах океану, чи можливо моря? Грейс бачила лише яскравий зелений хвіст.
Грейс погладила рукою невеликий паросток трави, що вибився, незважаючи на цеглу.
Я можу йти?- запитала колишня фея.
Легенький вітерець колихнув рослинку. Грейс обійшла будівлю.із іншого боку й обережно рахуючи кроки попрямувала додому. Кава у її руках вже давно прохолола.
-Посейдон”- подумала Грейс.
Раптом Аріель заховала її під великою каменюкою, що була вкрита мохом. Навпроти стояли рівно іще дванадцять русалок. Аріель опустила голову. До них вийшов чоловік, який виглядав на 50 років. У руках він тримав могутній Тризуб.
2
Аріель вийшла із кімнати у кузні свого батька. Чоловік розбивав по смарагдовому каменю. Він виготовляв старовинні прикраси. Він втомлено кивнув доньці.
- Тату, мені потрібно на роботу. Мадам, сьогодні влаштовує благодійний вечір.- Дівчина чмокнула у щоку.