Я- Каїн. Я- братовбивця. Братовбивця — звучить, як клеймо. Хоча, кого я обманюю, це і є клеймо. Клеймо на долі, на моєму роді.
Моя історія стала міцним фундаментом, для правдивої брехні. Мене заклеймили та викинули на смітник.
Всі так хотіли, аби я повісився, особливо “Дехто”. От же ж паскуда! Штовхнув мене на вбивство брата, а сам не при ділі.
Хазяїн, чи як там його звати, майстерно вміє переписувати історію. Це треба ж, якогось Сіфа приплів, а його там і близько не було. Ну що ж скажеш, у війні усі засоби хороші. Ніхто не згадає про ту, кого не існує.
Сестра мене заспокоює, та ВІН- мій ворог. Ні,- я, ні,-він. Я вже нічого не розумію. Невже я став таким, як батько? Ні, тільки не це! Я не хочу! Не хочу! Я не можу страждати, від цієї проблеми Вибору! Батько не зміг, хоча й намагався. А я тим паче не зможу!
Я не вірю сам собі! Я не вірю цьому світові. Єдине, що є справжнього в моєму житті-сестра.
Моя Старша Сестра, яка усі ці роки думала, що я помер. А... я помер. Я- ходячий живий мрець. Мрець, який, щоразу заплющуючи очі, бачить скривавлене обличчя брата, а коли розплющує, чує одне єдине слово “ Братовбивця!”.
А я любив брата! Любив...
Так, не плакати. НЕ смій, плакати, цього він і домагається.
Зла змія заздрощів заповзла мені у серце і я зроби ВИБІР і помилився.. Але, Велика Матір не дозволила мені померти. Значить, моя місія ще не завершена.
В мене більше нічого і нікого немає, крім сестри. Нахема померла від тифу, через 3 роки після нашої втечі. Я намагався їй допомогти, але не зміг. Тоді не було тих ліків і так званої медицини. Тому першою я втратив дружину. Мій син, Слава Великій Матері, дожив до глибокої старості і помер своєю смертю. Навіть народив мені двох онучок.
Не дарма кажуть, що найбільше горе для батьків- це пережити власних дітей. А я пережив власних внуків і правнуків. Це- моя кара за вбивство брата.
Я побачив смерть усіх, кого люблю. Відчути смерть кожної близької людини. В енний раз благати про смерть.
Я знаю, що наражаю свою сестру на небезпеку. І єдине, чого я боюся більше ніж смерті — це самотності. Залишитися сам на сам зі своїм болем, зі своїм сумлінням. І вчергове програти....