Єлена відчинила скриньку, дістала із неї перстень Баст. Єлена підійшла до щілини між стінами й увійшла у занедбаний портал.

Хазяйка вийшла із карети на світанку. Як зазвичай, пані Єлена поклала верхній одяг на крісло в коридорах. Вона рушила у свої кімнати. Дворецький знав правду.

Вона увійшала всередину холодної будівлі. Праворуч від порталу знаходився постамент із запиленою срібною фігурою, на лівій лапі Кішки, розташовувався Зелений Кіготь, каблучка темно-зеленого кольору. Єлена поклала усередину розкритого рота богині перстень. Баст зазирнула усередину неї...

Єлена озирнулася, у зеленому димі вималювалося дзеркало. У ньому дівчина бачила себе, лише очі в неї були Катерини.

- Благословенна Баст,- сказала Єлена й обриси храму змінилися її спальнею.

***

Священник Педро знайшов свій шлях до Бога через страх. Багато років тому, у місті Гліаб, за наказом одного із офіцерів, їхня дивізія розгромила один Храм, якоїсь богині, чиє ім*я давно стерлося із його пам*яті.

Коли вони винесли, усе що там було. Юний Педро помітив маленький камінець, затиснутий між зубами мертвої людини.

Старець торкнувся маленького хрестика у себе на шиї. Одна згадка про той жахливий день.

У їхню церкву увійшла дівчина. Дивна особа, приходила перша йшла остання.

***

-Я перепрошую, що розбудив вас у таку годину,- отець Педро зачинив за собою двері.

Все гаразд, панотче,- Єлена простягнула ліву руку для вітання праврю рукою притримувала халат.

На жаль, в мене немає алкоголю, тому маю змогу запрпонувати трав*яний чай,-дівчина провела його до своєї вітальні, що складалася із двох широких диванчиків, які стояли один навпроти другого, столику із червоного дерева й картини із зображенням великої чорної кішки. Вона завжди дивилася на гостя.

Від цього погляду йому мимоволі стало моторошно.

Єлена Гавейн,- Педро подивився в очі хазяйці.

-Священно служителі не вживають алкоголю

Ми ж із вами знаємо, що це не так,- Педро зітхнув у відповідь.

-Єлено, ви давно ходите до нашої обителі й завжди залишаєте, щедрі кошти для благодійність, я хотів би вам подякувати. Єлена кивнула, але, раптом отець Педро ізняв з шиї свій срібний хрест та поклав на столик.

Ти ж та сама дівчинка чи не так,- отець Педро не відводив від неї погляду.

Я...- відповіла Єлена. В очах співбесідника був сумнів.

Він твій,- хрест лежав тихенько на столі.

Як ти вижила?- Педро дивився в очі дівчини.

Я остання жриця богині Баст. Баст нас захищає.- Отець Педро підвівся й поклав важку долоню їй на плече.

Священник мовчки вийшов із будинку.