Незнайомий чоловік стояв посередині мосту. В руках щось слабо мерехтіло. Спалахи рідшали. Дихання частішало. Незнайомець розтиснув пальці. Блискітки тихенько плюхнулись й зникли у бистрій ріці.

Нарешті. Все. Скінчено.

В холодному провулку, серед купи затхлого сміття, тримаючи в руках погнуту пляшку від коли сиділа Бідолашка. Над горизонтом, повільно підіймалося сонце. Прикривши ноги, стертим пледом, прошепотіла:

Нарешті все скінчено.

Він прийшов назустріч із ними та назустріч вийшла тільки хвиля.

Вони винирнули із води корабель залишився далеко позаду.

Із води повільно вийшли молоді дівчина й юнак. На вигляд їм було по шістнадцят років. Їхнє сиве волосся було сухим. На піску не лишилося жодних слідів. Юнак схопив її за плече. Дівчина видала противний скрипучий звук сирени.

Вони розійшлися у різні боки. Юнак підійнявся на міст.

-Все скінчено,-прохрипів юнак.

-Це точно.

В холодному провулку, серед купи затхлого сміття, тримаючи в руках погнуту пляшку від коли сиділа Бідолашка. Над горизонтом, повільно підіймалося сонце. Прикривши ноги, стертим пледом, прошепотіла:

Нарешті все скінчено.

Жебрачка викинула у смітник пачку від цигарок. Вона увійшла у годувальню для безхатьків й забрала залізну миску з вівсянкою, сіла за стіл і раптом до її вуха долетів звук сирен.

Катя застигла на місці. Руки в неї не трусилися, більше ні. Степан стояв й усміхався. Лівицею дівчина трималася за ручку машини.

Навіщо?- запитала Катя.

Тобі час вертатися додому,- чоловік пройшов дистанцію яка їх розділяла лише за декілька хвилин.

Ти забрав у мене дім, забрав усе.

Після цієї фрази її колишній наречений засміявся.

Ти так і не навчилася мені брехати Кет.

Катя роззирнулася, тиша спокій, але, в машині, на задньому сидінні, лежали Золоті Яблука Долі

Віднині й довіку ти моя, і нічого не змінить цього,- в голові затиралися спогади. У дзеркалі виступав слабенький силует старої норни.

Ви ж померли,- вона знала, що відповідь не прозвучить. Катю розбудив удар мертвої птиці у вікно.

Вона пройшла усередину довгого тунелю. Яблука золоті сяяли, а згодом почали згасати. Катя не розуміла, що відбувалося.

Пройшовши довгу дорогу, на п*ядесталі стояла синьо-червона скриня із священного дерева, відчинена Катя поклала всередину золоті яблука. Скринька клацнула й замкнулася на внутрішній замок.

Дівчина вибігла назовні останньої секунди

- Все скінчено-прошепотіла остання норна. Вона розвернула свій автомобіль й рушила...

Джейсон розбирав свою клієнтську базу, до нього завжди приходили одинокі жіночки, під тридцять, запитували всілякі дрібниці, Джейсон був ясновидцем, як батько й дід. Вони знали день своєї гибелі. Його дружина лежала в комі після автокатастрофи. Джейсон намагався відвернути цю подію та не зміг.

Після цього Джейсон зайнявся аферизмом, бо його дар був не суттєвим.

В квартиру зайшов його колись найліпший друг а тепер просто колега Ерік тримаючи в руках пакет із їжею на виніс.

Він виродився із попелу, опинився в просторій клітці темно зеленій. Десь високо,сяяли факели, вони були настільки далеко, що здавалися сузір*ями зірок, в руці ще стискав патерицю, яка шепотіла. Він не досягнув своєї мети, але досягне хай скільки часу це вимагає.

Їх одружили, як тільки їм виповнилося 15. Ірину тягли до вогнища, на якому мала відбуватися її страта. Ірині було байдуже. Вона остання відьма. Це кінець, та, раптом, охорона розтисла їй зап*ястя. Всі застигли. Тиша. Вогонь не шумів.

- Пішли-пролунав голос чоловіка над її вухом.

Вони увійшли в напівзруйновану будівлю єдиний спадок від їхнього батька. Двері були запечатані.

На її супутникові була маска інквізитора.

Вона увійшла у стару мамину кімнату. Захисник чекав її внизу. Вона була занадто втомлена. Заснула. Проспала декілька днів. Уві сні вона відчувала себе птахом.

На площі зібралася юрба, а на мотузці її ж бездиханне тіло. Великий інквізитор розправив свої широкі плащі, його широке лице запливло.

Чоловік кричав про те, що вони побороли іще одну прислужницю Диявола. Юрба кричала, по ній проходили люди в масках.

Шукали нову жертву. У будівлю Палацу Інквізиції зайшов Великий Інквізитор, витираючи перукою, свій великий піт. Вона прокинулася у спальні батькового будинку.

Захисник зустрів її кружкою міцної кави. Він зняв одяг інквізитора і тепер на неї дивився молодий юнак із яскравими синіми очима. На столі лежав браслет із символами природи. На Захисникові перстень того ж самого кольору.

Готова?- запитав він. Зробивши декілька ковтків, вони перемістилися у центр Шабашу.

В центрі танцювало семеро чоловіків. Із семи священних тотемів лишилося три.

Вже декілька днів вони ховалися у будинку. Виходити було ризиковано. Їжу вони чаклували, але маленькими порціями, аби їх не могли відслідкувати.

Іще три дні до великої зливи-заспокоювала вона себе.

Її сили відновлювалися, але повільно.

Тримай,- захисник простягнув їй дерев*яний перстень із зображенням сови.

Я знову бачу їх уві сні,- сказала вона.

Захисник взяв її за руку. Обійняв. Вони обидва тікали того дня зумівши проихопити кільця зі своїми тотемними тваринами.

Маму спалили на вогнищі.

Назва: Казки для дорослих.