Белоснежка

Alaska

Так давно уже скрылась луна И фитиль утонул в луже воска. Так давно не шли поезда В скорых перевозках. Так давно не слыхали о ней, О милой и такой нежной розе. Давно не видали огней, Шепчущих что-то Мимозе... Но недавно скрипнула дверь, И ветер избавил её от оков. И так скоро засвистела метель, Прогнав сожаления вон... Лишь недавно качала луна Её в колыбели тиши. И так скоро залило волной Внутренней, жгучей беды... Покатилось алое яблоко По скрипучему полу из рук, Так предательски сгнило, Оставив только темный круг... Птицы пропели ей реквием, Солнце подарило ей луч, Небо очистило душу, Избавив от каких-либо чувств... Недавно в двери кто-то вошёл Лишь тронув за руку нежную розу, И узнав, что уже было поздно, Со свистом метели, Сквозь скрипучие двери, Вскоре так и ушёл... Ведь лишком давно Под сказки луны, Сомкнулись глаза, Всё сжалось в груди, И сердце оборвало свой ритм... Так давно уже скрылась луна, И фитиль утонул в луже воска. Так давно не идут поезда И не слышно о белоснежной розе...

2020-07-04 23:16:48

5

0

Схожі вірші

Всі

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5598

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1973