Твоя песня...
Песня твоя в землю зарылась, В лесной тишине от всех утаилась: Лишь каплю надежды на неё ты пролей И вырастет лес, что всех зеленей. Будет кроной шуршать, Напевать мотив нежный Песни твоей, такой безутешной... И каждое утро думать опять, И каждое утро тебя вспоминать: Где ты? Когда же вернёшься? Споешь ли мелодию такую же нежную, какую ты пел мне в ту бурю снежную? С каждодневным рассветом Вновь рассуждать: Песня — любовь? Но она же печаль? Опять сделать вывод, он будет таков: Песня, как сталь — будто бы лед... Песня, как воздух — так же незрима, Песня — искусство, Безумно красива. Песня, как солнце — так же тепла, Песня, как птица — она так легка, Песня, как горы — весьма далека, Но... Скорее, как ты — на удивление близка...
2020-04-04 16:09:19
3
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11803
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10885