Преданность...
Преданность... Какая же редкость она, И ценность ее безгранична, Словно омута два у черта... Только веря в светлое чувство, Пролежал верный пёс сто ночей На холодном бетоне, лишь чувствуя, Боль на сердце и холод в душе. Ему соседкою стала луна, И кажется, Что конец чертовски близок, Но он всё равно у ларька Днём и ночью ждёт, уж ель дышит... Мимоходом идут поезда, И та станция не изменилась... Но одно: уже некому ждать... Лишь одно: уже он не дышит...
2018-12-14 22:04:33
4
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12686
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9227