Преданность...
Преданность... Какая же редкость она, И ценность ее безгранична, Словно омута два у черта... Только веря в светлое чувство, Пролежал верный пёс сто ночей На холодном бетоне, лишь чувствуя, Боль на сердце и холод в душе. Ему соседкою стала луна, И кажется, Что конец чертовски близок, Но он всё равно у ларька Днём и ночью ждёт, уж ель дышит... Мимоходом идут поезда, И та станция не изменилась... Но одно: уже некому ждать... Лишь одно: уже он не дышит...
2018-12-14 22:04:33
4
0
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9037
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4995