Ніч
Відьма
Вона вигиналась від його дотиків, Стискала білу ковдру від насолоди, Не в змозі й вимовити слова. Його пальці блукали по її стегнам, А очі зосереджено споглядали, За кожним різким рухом. Коли вона набирала повітря, Він її цілував, знову його забираючи. Ніч лише почалась, але вже була нестерпно довгою. Вона вигиналась від його дотиків, Їй подобалось як він важко дихав, Вона раділа його бажанню, Й знала що це надовго. На ранок прийдуть старі проблеми, Серце знову вернеться у груди. Але зараз вона тремтіла від його клятих дотиків. Не вимовляючи жодного слова.
2022-10-12 08:13:16
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ліса
Мені здається я знає хто тут до чого, ух) Як файно
Відповісти
2022-10-12 08:55:32
1
Відьма
@Ліса хе хе хе
Відповісти
2022-10-12 08:59:30
Подобається
Інші вірші поета
Думки, знаєш Щось нове Врятуй Вибач
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2609
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2346