Ніч
Вона вигиналась від його дотиків, Стискала білу ковдру від насолоди, Не в змозі й вимовити слова. Його пальці блукали по її стегнам, А очі зосереджено споглядали, За кожним різким рухом. Коли вона набирала повітря, Він її цілував, знову його забираючи. Ніч лише почалась, але вже була нестерпно довгою. Вона вигиналась від його дотиків, Їй подобалось як він важко дихав, Вона раділа його бажанню, Й знала що це надовго. На ранок прийдуть старі проблеми, Серце знову вернеться у груди. Але зараз вона тремтіла від його клятих дотиків. Не вимовляючи жодного слова.
2022-10-12 08:13:16
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Ліса
Мені здається я знає хто тут до чого, ух) Як файно
Відповісти
2022-10-12 08:55:32
1
Відьма
@Ліса хе хе хе
Відповісти
2022-10-12 08:59:30
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1565
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1705