Інтерв'ю з повією
(18+)
- Пані Повія, до Вас перше питання Що обирете: грошву чи кохання? - Звісно що гроші, а любов, то до сраки! Вона псує нерви та забива баки Не для мене є шлюб, прибирання, варіння То робота для смертних, а я ж то "Багіня" Щоб завидною леді, як Я, в світі стати Знай ти "Кому" і за "Скільки" давати! - То Ви відразу знали ціну цьому тілу? Ви не з всими підряд, а з тим, з ким хотіли? - Звичайно панове! Я люблю так "зелені" Я лиш з тими дядьками, в котрих повні кишені Якщо ти звичайний собі праціаник То лише в кулачок собі можеш "Вжик-вжик"! - А коли захотіли Ви стати повією? І як йшли до мети з вірой й надією? - Жила я в селі і відвчилась у бурсі Мене вигнали там аж на першому курсі Я дивилась на подруг й блювати кортіло Вони бідним "лохам" дарували все тіло Дешеве "бухло", перший секс в "Жигулі" Немає в них мізків, дурнуваті малі Я хотіла Шампанське попивать в "Лімузині" Накачать собі губи, накачать свої "дині" Мати маєток з видом на море Кожен із нас свою долю сам творе! Я вклала немало сил в своє тіло Щоб панство шляхетне мене захотіло - Ви задовольняли колись відому особу? - Якось Поплавський на мені знімав пробу Старий пердун давав гарну платню Щоб я смачно глотала, його ту, хуйню! - Мабуть, тілький грішні полюбляють повій? Їх диявол схиляє до збочених дій - О, ні, мій хороший, і святі теж приходять А потім у церкву прощення йдуть молять Консультувала я папу святого колись Він зі мною добряче омолодивсь Все життя не займався сексом старий Тепер часто поре мене, мов дурний! Мій постійний клієнт, щедро сипе монети За солодкі моменти, за шикарні мінети - Досить, курво, молотити хуйню! Я манав далі вести це дурне інтерв'ю!!!
2021-06-09 07:52:02
8
0
Схожі вірші
Всі
Пиріг із медом (UA)
Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.
79
19
3250
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12001