Не вміють люди...
Олександр Гусейнов
Не вміють люди цінувати Все те, що їм дала природа Здоров'я звикли руйнувати На дурість, зараз, пішла мода А хтось, оддав би все на світі Щоб мати шанс, хоча б на мить Побути трішечки на світлі Відчути повноцінну нить Чому так вирішила доля? Хто не цінує, той все має Хто злий в душі - незнає горя А хто святий, той лиш страждає І лиш надія - вірний друг Не залишає нас в тяжкі часи Мотивує, не зпиняє рух І шлях проводить до краси ©Олександр Гусейнов
2018-03-16 08:59:15
23
11
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (11)
Юлія Гаргат
Сильно, справді змушує задуматись та і сам вірш показує те, що у реальному житті справді є...гарний вірш😍
Відповісти
2018-03-16 13:05:28
1
Олександр Гусейнов
@Юлія Гаргат дякуууую)
Відповісти
2018-03-16 14:39:20
1
Лео Лея
100%👍
Відповісти
2021-05-05 15:27:19
1
Інші вірші поета
Ти одна сидиш сумуєш... Від Ромео… Сонце хмарами покрилось Вітер з Сходу...
Інші поети
Marie-Micheline Prout
@UnBelougaSauvage
Ден Щусь
@apocalipt_b
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4923
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5729