Хмарно, дощ, на дворі злива...

Олександр Гусейнов

Хмарно, дощ, на дворі злива А ти в вікні сидиш щаслива Пончик, кава на столі Думки про нього в голові Сторінки з книг лежать, сумують Казки тебе вже не дивують Душі твоїй не до читання Бо в серці є своє кохання Раніше ти ховалась там На сторінках любовних драм Свого кохання ти не знала Чужі історії читала Сторінки пилом пропадають Вони мовчать, вони чекають Зустріне твій Титанік кригу І знов візьмеш у руки книгу Любов не вічна, вибачай Не завжди теплим буде чай Все що горить, колись згорає Все що живе, колись вмирає І тільки книга по за часом Вперед прямує ніжним вальсом І серед слів, під час читання Живе з тобою в ній кохання

12.11.2020

9

3

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (3)

Cara Ebon

Замечательное стихотворение, браво. Молодец.👍🏿

Відповісти

30.11.2020, 08:37

1

Cara Ebon

😊

Відповісти

30.11.2020, 08:37

1

Олександр Гусейнов

@Cara Ebon Спасибо)

Відповісти

30.11.2020, 10:15

Подобається

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2307

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353