Вітер дико віяв
Олександр Гусейнов
Вітер дико віяв, за вікном лив дощ Це був недобрий знак, щось їх попереджало Остання їхня ніч, не вистачає місць А взавтра в інше місто він вже відїджає Вона його чекає. Він в серці назавжди Впевнена у ньому більше ніж в собі Збирались одружитись, під вінець піти Та мрії зруйнували чужини краї... Один невинний погляд в очі незнайомці Пробрав коханням серце, до душі дістався Її образ в голові завис як в фотозйомці Триматись він не міг і невідомій здався...
2020-02-28 20:27:50
11
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов це просто слова, чи почуття на папері?
Відповісти
2020-03-31 20:33:11
1
Олександр Гусейнов
@Вікторія Прохоренко Слова)
Відповісти
2020-03-31 20:40:02
Подобається
Вікторія Прохоренко
@Олександр Гусейнов ясно
Відповісти
2020-03-31 20:48:21
1
Інші вірші поета
Я твій Термінатор... Мандрівка до... Інтерв'ю з повією Моє життя несолодке...
Інші поети
ozean
@ozean
MuSeqHar
@museqhar
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2301
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1750