НАШ РІДНИЙ ДІМ

Олександр Гусейнов

В чудовій країні я народився В чудовій країні зараз живу В світле майбутнє щиро дивився Де, на рідній землі будую долю свою Ріки, озера, ліси та поля Безкраї простори, родюча земля Тут люди хороші, в серцях доброта Мирний народ, у душі нема зла Ми проти агресій, ми проти стрільби! Ми не хочемо крові, Ми не хочем війни! Хто до нас із добром - ми з відкритой душою Та за рідну країну станем горою! Це наша Батьківщина! Наш рідний дім! Ми безстрашний народ, покажем усім! Не впадем на коліна, не складем руки Ану, Геть, з рідной землі, ворожі падлюки! Це наша Батьківщина! Наш рідний дім! Ми безстрашний народ, покажем усім! Перемога за нас, і так буде незмінно! Живи навіки-вічно рідна Україно!❤🇺🇦🇺🇦 P.s Це мала б бути моя нова пісня, але у звязку з останніми подіями не маю змоги її записати(

2022-02-26 08:47:43

Інші вірші поета

Жив минулим... Третій лишній Розпалила Івась був наш сільський тріпло...

Інші поети

Sallma890

@Sallma890

Martha Flower

@martha_23

Napsugar_Official

@Napsugar_Official

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

2584

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12896