Світ змінився, ми змінились
Олександр Гусейнов
Світ змінився, ми змінились Кажуть, люди вже не ті Любить за душу всі розвчились І краще жить на самоті Дівчата хочуть тільки "мані" Люблять розкіш та айфони Любов незнана таким пані Без почуттів шлях до корони Слідкують гарно за собою На фітнес ходять зад качати Перемагають в кожнім бою Уміють же себе продати А хлопцям статним теж не треба Почуття ті, та любов Дівку видну, щоб як треба Щоб мужикам ганяла кров! Щоб вийшов в люди з файной леді А всі заздрять тій красі Не має пісні на касеті Вони є різні і такі чужі... Про принців мріяли дівчата А про принцес кожен юнак В приданне царство й купу злата Завжди було у нас все так! Завжди існують різні люди Хтось кохає, а хтось ні Однім - душа, а іншим - груди Так проживають свої дні Дам тобі одну пораду Щоб своє собі знайти Аби коханню дати раду Навчись людей читати ти
2020-07-20 10:59:54
8
0
Інші вірші поета
Вітер дико віяв Те, що твоє Не варто мертвих зачіпати! НАШ РІДНИЙ ДІМ
Інші поети
Hitar
@Hitar
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5835
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5083