День за днем...

Олександр Гусейнов

День за днем іде проходить все минає все уходить та нічого не вернути і не знаю - Як же бути? Досить,досить, все занадто Помилок зробив багато Мене любила - не цінив лиш серце дівчині розбив Вибравши не ту що треба вже не хочу я до неї В очах брехня і я це бачу Вона знає - все пробачу Кожний день одне торочить -Тебе люблю,до тебе хочу Тільки но піду від неї Як хтось другий прийде до неї Про любов такіж слова скаже і йому вона. І в один цікавий день скажу-Досить.Йди ти геть. Я втомився від брехні Не потрібна ти мені. Вже залишився я сам хоч самотньо жити так і нічого не вернути і незнаю як же бути... Та день за днем іде проходить все минає, все уходить.

2018-03-24 15:56:17

Інші вірші поета

Олесь, проблемний був мужик... А час все спливає... Малий Сашко десь безвісти пропав... Їхні тіла віддають холодом

Інші поети

Аня

@Ann_000

papa emmanuel

@papa_emmanuel

Nastia

@nastia_28_love

Схожі вірші

Всі

Тени собственного сердца ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤

1410

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11524