Постать в темряві
Олександр Гусейнов
Історія містична зі мною якось сталась В гуртожитній кімнаті мені чомусь не спалось Ніч так швидко і раптово оселилась за вікном На годиннику Дванадцять,час мені зустрітись з сном Світло вимкнув,роздягнувся та мерщій під ковдру ліг В пустій гуртожитній кімнаті,в ту ніч заснути я не міг Дурні думки у голові,до сну не хочуть відпускати Темрява куштує страх,їй до смаку мене лякати Заліз під ковдру з головою,так безпечніше,вважаю Мертва тиша,порожнеча,та тут лиш я-і я це знаю Невідомо звідки взявся,сильний вітер у кімнаті Вікно закрте,двері теж -Що за ігри біснуваті? Холод взяв в обійми душу,змушує тремтіти тіло Чужу присутність відчуваю-Що за д'явольськеє діло? Ніколи страху я не знав.Був темряви фанатом Тримав її за свого друга,а вона працює катом Вітер все ще не вщухає,для мене ковдра мов броня І вмить,за плечі щось хапає.Підриваюсь хутко я Рука костлява та холодна.Постать в чорнім надімною Довгий плащ та в капішоні-нечисть править,править тьмою Смерть прийшла по мою душу,бувайте друзі,йду від вас Думав я,але даремно,не настав ще мій той час Тільки но її побачив,як нечисть зникла на очах Розтворилась в порожнечі,обернулась в темний прах Вітер вщух,настала тиша.Все скінчилось,все минуло Я заспокоївся і згодом,тіло все ж моє заснуло Чи сон то був?Чи правда чиста?Важко зараз це сказати Адже більше на одинці,в гуртожитку, не залишався спати 10.11.2017
2018-02-17 07:48:29
13
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Олександр Гусейнов
@Юлія Гаргат дякую)
Відповісти
2018-02-18 09:42:17
Подобається
Лео Лея
Вірю. Добре описали. 👍
Відповісти
2021-05-05 15:18:41
1
Олександр Гусейнов
@Лео Лея Дякую
Відповісти
2021-05-05 15:25:49
1
Інші вірші поета
ВЕДМЕДИК Вірш до містичного твору "ЗЦІЛЕННЯ" Олесь, проблемний був мужик... ПАТРІОТ
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2351
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12352