Від Ромео…
В цій історії біль, але справжнє кохання Про мене з тобою Шекспір написав Як зустрів свою смерть, була ти остання Остання, котру я до смерті кохав Дві веронські родини жили ворожбою Я із Мантенні, а ти Капулетті ЗАвжди готові до кровавого бою Дві скажені сім‘ї на цій бідній планеті Я тоді був ще бовдур, кохав Розалін В її серці лиш холод, душа кам‘яна І ніщо не розпалить холодний камін Але все так змінила подія одна… З друзями я пробрався на бал Наші лиця приховані масками Я тоді ще не знав, що зустрів ідеал А кохання увірвалось із ласками О, Джульєто, кохана, ти мій цілий світ! Лиш тобою живу, а без тебе загину Лиш з тобою я милий, мякий, ніжний кіт Так хочу тебе я зводити до млину… О, Джульєто, моє ти найбільше кохання Я домовивсь з Лоренцо, з хорошим ченцем Він погодивсь провести таємне вінчання Ти, Я і Кохання, утрьох під вінцем! Та родина твоя обірвала всі мрії Силоміць видає за графа Паріса Я від люті відваживсь на жорстокії дії Я убив конкурента, убив того біса! Все так склалось, як склалось, відомо фінал Ромео з Джульєтой пішли в інший світ Дві кохані душі у Раю йдуть на бал Де нема плину часу, де нема плину літ…
2022-12-19 14:04:42
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Галина Соколишин
Чудова поезія
Відповісти
2023-01-11 16:22:39
1
Олександр Гусейнов
Відповісти
2023-02-16 12:10:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11965
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1485