Від Ромео…
В цій історії біль, але справжнє кохання Про мене з тобою Шекспір написав Як зустрів свою смерть, була ти остання Остання, котру я до смерті кохав Дві веронські родини жили ворожбою Я із Мантенні, а ти Капулетті ЗАвжди готові до кровавого бою Дві скажені сім‘ї на цій бідній планеті Я тоді був ще бовдур, кохав Розалін В її серці лиш холод, душа кам‘яна І ніщо не розпалить холодний камін Але все так змінила подія одна… З друзями я пробрався на бал Наші лиця приховані масками Я тоді ще не знав, що зустрів ідеал А кохання увірвалось із ласками О, Джульєто, кохана, ти мій цілий світ! Лиш тобою живу, а без тебе загину Лиш з тобою я милий, мякий, ніжний кіт Так хочу тебе я зводити до млину… О, Джульєто, моє ти найбільше кохання Я домовивсь з Лоренцо, з хорошим ченцем Він погодивсь провести таємне вінчання Ти, Я і Кохання, утрьох під вінцем! Та родина твоя обірвала всі мрії Силоміць видає за графа Паріса Я від люті відваживсь на жорстокії дії Я убив конкурента, убив того біса! Все так склалось, як склалось, відомо фінал Ромео з Джульєтой пішли в інший світ Дві кохані душі у Раю йдуть на бал Де нема плину часу, де нема плину літ…
2022-12-19 14:04:42
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Галина Соколишин
Чудова поезія
Відповісти
2023-01-11 16:22:39
1
Олександр Гусейнов
Відповісти
2023-02-16 12:10:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4319
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1339