Від Ромео…

Олександр Гусейнов

В цій історії біль, але справжнє кохання Про мене з тобою Шекспір написав Як зустрів свою смерть, була ти остання Остання, котру я до смерті кохав Дві веронські родини жили ворожбою Я із Мантенні, а ти Капулетті ЗАвжди готові до кровавого бою Дві скажені сім‘ї на цій бідній планеті Я тоді був ще бовдур, кохав Розалін В її серці лиш холод, душа кам‘яна І ніщо не розпалить холодний камін Але все так змінила подія одна… З друзями я пробрався на бал Наші лиця приховані масками Я тоді ще не знав, що зустрів ідеал А кохання увірвалось із ласками О, Джульєто, кохана, ти мій цілий світ! Лиш тобою живу, а без тебе загину Лиш з тобою я милий, мякий, ніжний кіт Так хочу тебе я зводити до млину… О, Джульєто, моє ти найбільше кохання Я домовивсь з Лоренцо, з хорошим ченцем Він погодивсь провести таємне вінчання Ти, Я і Кохання, утрьох під вінцем! Та родина твоя обірвала всі мрії Силоміць видає за графа Паріса Я від люті відваживсь на жорстокії дії Я убив конкурента, убив того біса! Все так склалось, як склалось, відомо фінал Ромео з Джульєтой пішли в інший світ Дві кохані душі у Раю йдуть на бал Де нема плину часу, де нема плину літ…

2022-12-19 14:04:42

5

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Галина Соколишин

Чудова поезія

Відповісти

2023-01-11 16:22:39

1

Олександр Гусейнов

@Галина Соколишин Дякую)

Відповісти

2023-02-16 12:10:54

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

13205

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

6456