Їхні тіла віддають холодом

Олександр Гусейнов

Їхні тіла віддають холодом Вони нетакі, вони незвичайні Воюють з своїм природнім голодом Худоба прикована в стайні З болем в собі відвикають від крові Вони є незвірі, вони розуміють Зовні страшні та їх душі чудові Істоти про мир і життя тихо мріють Та в світі біда, називається "люди" Все що страшить вони звикли вбивати Від них не сховатись, вони є усюди Бідним істотам судилось програти Ми королі на цій рідній землі! Ми є краса, а вони є потвори! Ми завжди в усьому будем праві! Для нас всі ліси, всі річки і всі гори! І зникли створіння із світу людського Які так хотіли собі мирне життя Їх вбито усіх, усіх до одного Що є людина? Людина - це я! Ми так про себе гордо говорим Кожний гідний підняти сам Молот Тора Та тяжкі гріхи постійно всі творим Так, хто тут людина, а хто тут потвора???

2020-09-25 09:35:43

Інші вірші поета

Моє життя несолодке... Машина часу Міліони разів телефонував я до тебе "ВИПУСКНИЙ"

Інші поети

Yaroslav

@voditel_sudby

Анастасия Гавриленко

@gavrnasty

Hope 이네스

@caramelmacchiato

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

4948

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15900