Коли нудно
Тигриця
Коли нудно, шукаю щось цікаве. Коли нудно, забуваю я про все. Коли нудно, хочу випити кави. Коли нудно, можливо змінити світ. Шукаю я чим зайнятись, Нічого не підходить мені. Страюсь розвіятись якось, На думку приходять лиш сни. Грати не хочу, Вбивати ні також. Лиш просто тихо шепочу, Який ненормальний світ. Нудно. Нудно в світі моїм. В голові бурно. Думок нескінченний порив. Хочеться щось зробити, По дому справ завал. Але нічого не можу робити. Нудно мені. Ось так. Я лиш вірші складаю, Єдине заняття моє. Пізніше трохи почитаю. Можу покращить настрій це? Полазю по Інтернету, Інфи пошукаю. Про котів. Треба лиш дожити до обіду, Щоб чимось зайнятись, крім віршів. Трохи помалюю, а як же? Це найкраща справа в світі. Що ж, пора прощатись. З виром віршів в голові. Думаю нудота відступить, Коли намалюю щось. Полечу в мрій край, відступить, Нудота, в вирі подій.
2023-01-28 15:11:07
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Андрій Лаврик
Розумію це почуття, яке описане у вірші. Творчої Вам наснаги!
Відповісти
2023-02-05 09:16:28
1
Тигриця
@Андрій Лаврик Щиро дякую ☺️
Відповісти
2023-02-05 09:16:56
Подобається
Інші вірші поета
Сум по школі Вбити дракона Світ Та чомусь сумно мені
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Кохаю
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7501
Хрест - навхрест
ᴅɪᴀɴᴀ ᴍᴀʏ
Хрест – навхрест в’яжу пейзаж, від учора і до завтра. Кожен жест моїх вдихань має кривду, має правду. Хрест – навхрест мої думки полотно це поглинає. Еверест мого життя чи екватор? Я не знаю. Хрест – навхрест чи треба так? Сподіваюсь, сподіваюсь.. Кожен текст своєї долі витримати намагаюсь. Хрест – навхрест добро та зло. Поруч, разом, нерозривні. Без божеств та без чортів.. Бо живуть усі на рівні. Хрест – навхрест таке життя. І нічого з цим не зробиш. Кожен жест має свій шлях, злий та добрий, ти як хочеш?
51
9
1928