Не здавайся
Тигриця
Коли у світі хочеш, чогось досягти, Скоріш іди в перед, поближче до мети. Вставай, ти зможеш вижити у світі, Якщо все ж дочекаєшся наступної миті. У цьому Всесвіті багато є проблем, Та їх стає все більше з кожним днем. Вперед! Весь вибір за тобою. Вставай! Ти виграєш в цьому бої. Тобі треба лиш забажати, Не треба на критику інших зважати. Старайся бути собою, ось так, Але без друзів не обійтись ніяк. Багато разів захочеш ти зупинки, Немов життя не коштує ні краплинки. Не здавайся, і зможеш мети досягти, Не забувай, вибір можеш зробити тільки ти. ------------------------------------------------------------- Написано вночі, з краплиною натхнення. 07.02.2023 22:00
2023-02-07 22:02:05
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Тигриця
Бувайте. Я спати. 💤😴
Відповісти
2023-02-07 22:07:59
Подобається
Марго Форевер
переповняє..розумію
Відповісти
2023-03-24 23:45:28
1
Інші вірші поета
Згадка про минуле Вбити дракона Коли є рими а нема рядків Пишу про те, що є у мене в голові. Питання до природи
Інші поети
Hannah
@hananahQbanna
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2422
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4864