Ви спите, а я страждаю
Тигриця
Ви спите, а я страждаю, Скрізь сльози стримуючи страх. Я просто у темряві засинаю, У темряві мрій що перетворились у прах. Ви спите, а я страждаю, Думками летячи у прірву. У битві неминучій помираю, Чекаючи, стараючись здолати страх. Ви спите, а я страждаю, Кручусь в повітрі страждань. В простір я йду, гуляю, Пустими вулицями померлих бажань. Ви спите, а я чекаю, На світлий вітер надій моїх. Ви спите, а я страждаю, Переборюючи страхіть у світі всіх.
2023-05-03 20:43:49
6
14
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (14)
Псина
Не страждайте
Відповісти
2023-09-17 15:55:22
1
Тигриця
@Псина Окей)
Відповісти
2023-09-17 15:58:48
1
Псина
@Ірина Велика Ви самі попросили Вас процитувати 🥲
Відповісти
2023-09-17 16:02:09
Подобається
Інші вірші поета
Квартира | Майнкрафт Ідея Та чомусь сумно мені Світ казок
Інші поети
Юрий Тим
@currentlib
Ren
@Panda_4010
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1779
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11243