Поплач
Ляж на дно, заховайся в зелені води, І від себе, від інших, від Бога, від всіх. Зроби великий ковток свободи. Щоби груди твої напинались як повний міх. Помовчи, просто слухай, як тихо котяться сльози. Ти не можеш змінити нічого, хоч як ти мрій. Земний конвеєр наші душі звозить, На звалище покинутих надій. Поплач, бо твої сльози чистять душу, Бо ти сміятись зможеш тільки після них. І хай всі твоє серце б'ють, як грушу. Поплач, допоки ти іще не зник.
2018-01-31 05:33:46
5
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2515
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5109