Песимістична автобіографія
Я зламана лялька, побитий солдат.
Мені завжди вічності не вистачає.
Я лиш прикидаюсь, що можу щось дать,
Насправді ж мене ні для кого немає.
Я привид життя, привид злетів й падінь,
Я привид того, що усі забувають.
І завжди далеко від власних вершин.
І вічні проблеми мене розривають...
Я ніби і бачу, що ніби живу.
І ніби щось навіть своє відчуваю.
Та інколи хочеться впасти в траву,
І в ній заховатись від зримого Раю...
Мені посилають цілунки й вірші,
А іноді просто мене посилають...
Ти тільки собі, сам собі, не бреши...
Тебе в світі також не всі пам'ятають...
2018-02-02 20:34:13
6
5