Песимістична автобіографія
Alice Fantomhife
Я зламана лялька, побитий солдат. Мені завжди вічності не вистачає. Я лиш прикидаюсь, що можу щось дать, Насправді ж мене ні для кого немає. Я привид життя, привид злетів й падінь, Я привид того, що усі забувають. І завжди далеко від власних вершин. І вічні проблеми мене розривають... Я ніби і бачу, що ніби живу. І ніби щось навіть своє відчуваю. Та інколи хочеться впасти в траву, І в ній заховатись від зримого Раю... Мені посилають цілунки й вірші, А іноді просто мене посилають... Ти тільки собі, сам собі, не бреши... Тебе в світі також не всі пам'ятають...
2018-02-02 20:34:13
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Alice Fantomhife
@Oksana J Є і "дать" просто воно застаріле)
Відповісти
2018-02-03 07:06:26
1
Oksana J
@Alice Fantomhife о, цього не знала...
Відповісти
2018-02-03 08:09:17
Подобається
Alice Fantomhife
@Oksana J Все колись буває вперше 😀
Відповісти
2018-02-03 08:10:25
1
Інші вірші поета
Поплач Роздуми в траві Другові Вічність
Інші поети
Irunkaa
@Irunkaa
Maii Ezz
@Utopie
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Asteriya
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
6511
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2361