Песимістична автобіографія
Alice Fantomhife
Я зламана лялька, побитий солдат. Мені завжди вічності не вистачає. Я лиш прикидаюсь, що можу щось дать, Насправді ж мене ні для кого немає. Я привид життя, привид злетів й падінь, Я привид того, що усі забувають. І завжди далеко від власних вершин. І вічні проблеми мене розривають... Я ніби і бачу, що ніби живу. І ніби щось навіть своє відчуваю. Та інколи хочеться впасти в траву, І в ній заховатись від зримого Раю... Мені посилають цілунки й вірші, А іноді просто мене посилають... Ти тільки собі, сам собі, не бреши... Тебе в світі також не всі пам'ятають...
2018-02-02 20:34:13
6
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Alice Fantomhife
@Oksana J Є і "дать" просто воно застаріле)
Відповісти
2018-02-03 07:06:26
1
Oksana J
@Alice Fantomhife о, цього не знала...
Відповісти
2018-02-03 08:09:17
Подобається
Alice Fantomhife
@Oksana J Все колись буває вперше 😀
Відповісти
2018-02-03 08:10:25
1
Інші вірші поета
Твоя брудна кров Поплач Добрі "друзі" Тобі
Інші поети
Rodney Kanher
@TheForgottenKing
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
11157
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2480