Роздуми в траві
Лежу в траві, дивлюсь на хмари
І ніби знов та, інша я
Сама себе збирає з міліграмів
Мене, таку як зараз є я
Вона була така інакша,
Вона так плакала тоді,
Коли для неї грали марша
У злій, ображеній юрбі.
І не сміялася крізь зльози,
За сміхом не ховала сліз,
Збирала всі крупинки прози,
Щоб потім вірш на ній підріс.
А зараз яка вона? Зла і холодна?
Та може ви і бачите її такою.
Та насправді щирої любові голодна,
Вона треба їй, щоб стати собою
2018-02-08 16:16:14
6
0