Подорож в глибини себе
Мій сміх зливається з пейзажем Дерева тягнуться в блакить Давай у руслі річки ляжем Хай в нас природа продзвенить Давай побігаємо в лісі Давай зірвемось в неба синь Знайдемо в солом'яній стрісі Старий і давній мідний дзвін Давай побудемо собою Усупереч всьому і всім І поговоримо з вербою Про цей, мабуть, шалений світ
2018-01-27 19:38:54
8
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5331
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2772