Подорож в глибини себе

Alice Fantomhife

Мій сміх зливається з пейзажем Дерева тягнуться в блакить Давай у руслі річки ляжем Хай в нас природа продзвенить Давай побігаємо в лісі Давай зірвемось в неба синь Знайдемо в солом'яній стрісі Старий і давній мідний дзвін Давай побудемо собою Усупереч всьому і всім І поговоримо з вербою Про цей, мабуть, шалений світ

2018-01-27 19:38:54

Інші вірші поета

Мої вечори Чийсь кат Цвинтар гільйотин Забута любов

Інші поети

Shimmer Shim

@Shimmer

_Юпитер_

@_Cuddlies_

lys

@plusbleuquetesyeux

Схожі вірші

Всі

Темнота теней ночи ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...

1616

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1790