Попроси...
Ніч впаде на місто, як марево І сніг відбиватиме світло. Сховається місяць за хмарами, А вдень проростатимуть квіти Я тихо сміялась і пила до дна, І ділилася власним баченням Скажи, друже, у чому моя вина? Може, я помилилась з призначенням? Може, треба було, щоб отак все було? Може, тільки оце мало значення? Може, цілий мій світ у судомах звело, Щоби я попросила пробачення? І під теплим промінням і терня б цвіло, І було б моє правильним бачення, І в маленькому світі усе б зацвіло, Якби я попросила пробачення...
2018-03-19 19:35:25
2
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1545
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
101
8
11840