№1 (2023)
№2 (2023)
№3 (2023)
№4 (2023)
№5 (2023)
№6 (2024)
№7 (2024)
№8 (2024)
№9 (2024)
№10 (2024)
№11 (2024)
№12 (2024)
№13 (2024)
№14 (2024)
№15 (2024)
№16 (2024)
№17 (2024)
№18 (2024)
№19 (2024)
№10 (2024)

Відображення     (14. 05. 2024 - 19. 05. 2024)


Я просто помру.

Нікому не повідомлю про це.

Я просто піду

туди, де ніколи не буде людей.

Там вічна зима.

Не зможе вижити ніхто і ніщо.

Під снігом тіла

всіх тих, хто за мною пішов.


Коли побачиш у склі чуже відображення,

не обертайся назад і не тікай.

У твоїх мертвих очах застигне зображення.

Це станеться дуже скоро, лиш зачекай.


Чому ти втікла?

Я думала, ми помремо разом.

По всіх дзеркалах

я твою розіллю кров.

Мене не знайшли.

Ні тіла, ні навіть слідів.

І просто пішли.

Та скоро я знищу їх всіх.


Коли почуєш, як хтось шепоче твоє ім'я,

не намагайся молитися, та не кричи.

Для тебе надії і так зовсім не лишилося.

Тож просто очі заплющ, і спокійно помри.


На мокрому склі

відбитки чиїхсь чужих рук.

Усі твої сни

я сьогодні собі заберу.

Ти вбила мене.

Ти знищила моє життя.

Сьогодні той день,

коли твій закінчиться шлях.


Увесь цей зламаний світ - звичайна ілюзія.

Хоч люди досі гадають, що це їхній дім.

Смерть - ключ до того, щоби врятуватися.

Тож іди за мною, і зможеш скористатися ним.


Коли почуєш, як хтось шепоче твоє ім'я,

не обертайся назад і не тікай.

Для тебе надії і так зовсім не лишилося.

Усе це скоро закінчиться, просто чекай.


Коли побачиш у склі чуже відображення,

не намагайся молитися, та не кричи.

У твоїх очах моє застигне зображення.

Тож дай мені руку і просто нарешті помри.

© Murly Barsic,
книга «Lycoris».
Коментарі