Відчай (27. 05. 2024 - 02. 06. 2024)
Я
усе забуду
і почну життя спочатку.
Всі
спогади знищу,
і помру сьогодні зранку.
Світ
надто жорстокий,
щоб продовжувати жити.
Я
навіть не стану
намагатись це змінити.
Я навіть не знаю,
чого я чекаю.
Чому я ще не померла.
Надії немає,
та я відкладаю
свою подорож до пекла.
Світ
давно змінився
і нічого з цим не зробиш.
Як
ти не старайся,
а з людьми жити не зможеш.
Біль
від існування
надто рідний, щоб забути.
Сил
не вистачає
щоби просто досі "бути".
Так довго терпіла,
бо жити хотіла,
та врешті решт зрозуміла:
життя це даремне.
Це гірше за пекло.
Я нікому тут не потрібна.
Я
майже годину
стою на даху будинку.
Я
не можу дочекатись,
коли нарешті зникну.
Біль
у голові та грудях
теплий та приємний.
Я
завжди боялася,
та схоже, що даремно.
Порізати вени,
напитись отрути,
чи просто з даху стрибнути?
Що маю зробити?
Кого мою вбити,
щоб все це нарешті забути?
Я більше не хочу тут бути...