Лиш вперед
Amareto
Гордо йдучи шляхом лиш вперед Ніколи себе не хотіла знайти Просто жила так як завжди Не бачила барв, були лиш страхи Та з часом мінялось потроху усе І думала шлях міняє світи Та я зрозуміла дорога одна Лиш та, що ішла мінялась щодня Нові кольори в собі відкривала Довіру в людей бачила слабо Силу знаходила майже одразу Після отих "давай бути разом" Кожен із них досвідом своїм Ділився потроху й показував як Ями оминати і газу давати Коли особливо пора вже тікати Ти думала разом і так до кінця Та правила інші має життя Це як той конвеєр, що завжди пливе І ти вибираєш потрібне, своє А лишнє, то так Далі летить Й тебе не обходить Що буде з ним.
2019-11-02 22:01:53
3
0
Інші вірші поета
Ти ищешь напрасно Я досі іду, в калужі вступаю Я боєць Інший хтось цьомає
Інші поети
Макс Фолс
@pr_mikhailovich
Wanter
@chees
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3601
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10920