Не бійся дихати на повні груди
Amareto
Не бійся дихати на повні груди Не бійся щирим бути ти весь час Я знаю боляче тобі ще буде Та ти не раз і щастя ще знайдеш Ці ясні очі бачать світ ще добрим І ця душа ще вірить в чудеса Я знаю, сонце ти так жити хочеш Та це не виправдовує твоїх бажань Ти сильною ще бути зможеш І люди це підтвердять ще не раз Цей світ весь гнилістю просяклий І люди як ті мухи все летять Будь вірною своїм лиш відчуттям І серце слухай, з розумом дружи Не вір усім, бо правди в них нема Лиш корисні мотиви з уст все виплива Нормально бачити цей світ не розуміючи нічого Так ніби ти проходиш повз вітрину ще старого магазину Тобі цікаво глянути лиш раз Чи не розвалився ще цей клятий рай.
2019-09-20 04:45:22
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Amareto
Щиро дякую ♥️
Відповісти
2019-09-20 11:38:40
Подобається
Інші вірші поета
Я боєць Забудь і вирви Я марно надіюсь на щастя Лиш вперед
Інші поети
Aki Gray
@sarcasm
dishka1234_AWT
@dishka1234_AWT
Lili
@Liliun
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4666
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3661