Я досі іду, в калужі вступаю
Холодний вітер колише віти Під ними я, стою одна Ох як же гарно буває в тиші Мабуть і далі піду сама Барвистим вогнем все навколо палає І я так радо все замічаю Чи так завжди у світі велося Що холодна осінь втомлює очі? Я досі іду, в калюжі вступаю Хоч мокрі ноги та я не зважаю Мені все одно на все це стало Осінь морочить голову браво Може і добре, що в забутті Залишила дні, свої й твої Так же ж простіше мені іти Під парасолькою місце одній Я майже прийшла в домашній "уют" В тепло лиш тільки передягнусь І в чашку запарю спокій душі Я ж так люблю стіни свої
2019-09-18 06:02:53
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2385
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13302