Я досі іду, в калужі вступаю
Холодний вітер колише віти Під ними я, стою одна Ох як же гарно буває в тиші Мабуть і далі піду сама Барвистим вогнем все навколо палає І я так радо все замічаю Чи так завжди у світі велося Що холодна осінь втомлює очі? Я досі іду, в калюжі вступаю Хоч мокрі ноги та я не зважаю Мені все одно на все це стало Осінь морочить голову браво Може і добре, що в забутті Залишила дні, свої й твої Так же ж простіше мені іти Під парасолькою місце одній Я майже прийшла в домашній "уют" В тепло лиш тільки передягнусь І в чашку запарю спокій душі Я ж так люблю стіни свої
2019-09-18 06:02:53
3
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1801
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1504