Я зійду зі шляху...
Amareto
Я зійду зі шляху, зупинюсь. На обочині сяду техенько Серед трав заховаюсь Боюсь... В пітьму щоб не впасти Тримай мене ненько! Я не знаю чому Та сльози ллються потоком Я не знаю чого Стоїть наді мною тривога... А чи та це дорога? Чому я одна? Чи більше нікого на світі нема? Немає машин, і темні шляхи Як бути далі? Куди мені йти?! Зупинюсь на хвилину Затримаю подих Назад обернусь Щоб побачити море І в нього зайду, хай хвилі несуть Може додому я вже не вернусь...
2019-07-15 20:27:39
3
0
Інші вірші поета
Коханою ж була... Твої репліки... Я не шукатиму більше човна Як Фенікс з попелу в імлі
Інші поети
Danny
@danny_o91s
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9223
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13367