Я зійду зі шляху...

Amareto

Я зійду зі шляху, зупинюсь. На обочині сяду техенько Серед трав заховаюсь Боюсь... В пітьму щоб не впасти Тримай мене ненько! Я не знаю чому Та сльози ллються потоком Я не знаю чого Стоїть наді мною тривога... А чи та це дорога? Чому я одна? Чи більше нікого на світі нема? Немає машин, і темні шляхи Як бути далі? Куди мені йти?! Зупинюсь на хвилину Затримаю подих Назад обернусь Щоб побачити море І в нього зайду, хай хвилі несуть Може додому я вже не вернусь...

2019-07-15 20:27:39

Інші вірші поета

Як Фенікс з попелу в імлі Я загубилась серед... Відпускаючи все... Я досі іду, в калужі вступаю

Інші поети

Stárlite

@starlite16

Fantasy Queen

@clear_argent

Ната

@MataMark

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3168

Я і ніч

Анастасія

Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.

105

13502