Я зійду зі шляху...
Я зійду зі шляху, зупинюсь. На обочині сяду техенько Серед трав заховаюсь Боюсь... В пітьму щоб не впасти Тримай мене ненько! Я не знаю чому Та сльози ллються потоком Я не знаю чого Стоїть наді мною тривога... А чи та це дорога? Чому я одна? Чи більше нікого на світі нема? Немає машин, і темні шляхи Як бути далі? Куди мені йти?! Зупинюсь на хвилину Затримаю подих Назад обернусь Щоб побачити море І в нього зайду, хай хвилі несуть Може додому я вже не вернусь...
2019-07-15 20:27:39
3
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8908
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2218