Моська
Життя - то річ стрімка й скороминуща,
Його би гідно всім побудувать,
Та є, на жаль, ще й люди нетямущі,
Суспільство нездотепні цінувать.
Як вічне маєш ти тавро невдахи,
То як із шкіри хвацько ти не пнись -
Не утекти від болісного страху,
Що не злетиш над усіма ти ввись.
Як ти смієшся із чужого болю,
( Втім, чорний гумор - вже не первина),
Життя поверне бумеранг по колу,
І каятись ти будеш вже сповна.
Така завзята і поважна птиця!
Та звірю я тобі один секрет:
Тобі вже, певне, од думок не спиться,
Що неспроможна вибратись з тенет?
... Одна є моська. Друга королева.
Серцеву сутність не сховає лик.
Твоя душа - нікчемна й поверхнева,
З якої лине жалюгідний крик.
Як мозок не наявний - це хронічно,
Бо завше треба думать, ніж казать.
Таке незграбне животіння вічне,
Така із бруду зліпленая знать...
2021-02-07 15:14:42
6
0