Індивідуумам
Часом люди, ніби вурдалаки,
Позбавляють все життя прикрас:
Варто їм лиш хибної ознаки,
Щоб сказати: "Не тобі до нас".
"Чорні" й "білі", "наші" і "не наші" -
В них всі люди діляться ось так!
І вже стільки наварили каші,
Що не можуть вибратись ніяк.
Та як перед ними ти зустрілась,
Ніжна, безпорадна, чарівна,
І вже тою хибою пробилась,
Що нелюба їм була вона,
Певне, помилилась ти сторіччям,
Адже тут "свобода" - архаїзм,
Не в новинку чвари й протиріччя,
А керує всім цар Егоїзм.
І коли у цифрову епоху
Значення забули слова "мрій",
Тиску ти не бійся анітрохи,
Просто доведи собі самій:
Знай, що ясні очі твої - сила,
З них душі мелодія бринить.
Добрий янгол звірив тобі крила,
На яких у вись пора злетіть.
Розсипай довкола іскри сміху,
Лиш серденьку свому довіряй.
Може, ти для когось тут на втіху,
Там, де ти - для них маленький рай...
2019-04-24 11:05:16
17
1