Літня фантазія

Ангеліна Пилипенко

Чим пахне яскравеє літо? - Лічити довгенько прийшлось. Це клумби, засіяні в квітах, Вже буйство яких розрослось. Це дні неквапливі, спекотні, І ночі, що швидко летять. Коли ясним ранком дрімотнім Вже нікуди нам поспішать. Це теплий перлинистий дощик На стежках грайливо бринить. Нехай він нам руки лоскоче, А холод уже не страшить. До сутінок пізні гуляння, За чаєм й цукерками сміх. Тут рай, де здійсняться бажання, Це літо об'єднує всіх. У літі цім память дитинства, Усмішок й кумедних забав. Так прагну, щоб спогад безцінний Ще довго у серці буяв...

2019-08-03 15:48:12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Ангеліна Пилипенко

добре) Якщо мені не зраджує ця ж пам'ять, писала з телефону, а це, самі розумієте, не дуже й зручно)

Відповісти

2020-12-30 19:19:25

Подобається

Інші вірші поета

Стежка Королеві естради Душі вогонь Третій зайвий

Інші поети

Ульяна

@yulianna_bakulina

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Aila

@aila4u

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1495

Мої слова

Ай

Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.

4243