Літня фантазія
Ангеліна Пилипенко
Чим пахне яскравеє літо? - Лічити довгенько прийшлось. Це клумби, засіяні в квітах, Вже буйство яких розрослось. Це дні неквапливі, спекотні, І ночі, що швидко летять. Коли ясним ранком дрімотнім Вже нікуди нам поспішать. Це теплий перлинистий дощик На стежках грайливо бринить. Нехай він нам руки лоскоче, А холод уже не страшить. До сутінок пізні гуляння, За чаєм й цукерками сміх. Тут рай, де здійсняться бажання, Це літо об'єднує всіх. У літі цім память дитинства, Усмішок й кумедних забав. Так прагну, щоб спогад безцінний Ще довго у серці буяв...
2019-08-03 15:48:12
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
добре) Якщо мені не зраджує ця ж пам'ять, писала з телефону, а це, самі розумієте, не дуже й зручно)
Відповісти
2020-12-30 19:19:25
Подобається
Інші вірші поета
Знаки зодіаку Душевне одкровення Журналісти Освободітєлі
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3897
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656