Літня фантазія
Ангеліна Пилипенко
Чим пахне яскравеє літо? - Лічити довгенько прийшлось. Це клумби, засіяні в квітах, Вже буйство яких розрослось. Це дні неквапливі, спекотні, І ночі, що швидко летять. Коли ясним ранком дрімотнім Вже нікуди нам поспішать. Це теплий перлинистий дощик На стежках грайливо бринить. Нехай він нам руки лоскоче, А холод уже не страшить. До сутінок пізні гуляння, За чаєм й цукерками сміх. Тут рай, де здійсняться бажання, Це літо об'єднує всіх. У літі цім память дитинства, Усмішок й кумедних забав. Так прагну, щоб спогад безцінний Ще довго у серці буяв...
2019-08-03 15:48:12
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
добре) Якщо мені не зраджує ця ж пам'ять, писала з телефону, а це, самі розумієте, не дуже й зручно)
Відповісти
2020-12-30 19:19:25
Подобається
Інші вірші поета
Творці З днем народження, Королево! Королеві естради Я - українка!
Інші поети
Raven_Hair
@Raven_Hair
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11974
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3092