Homo Erectus
А в чому суть? Бо ж де твоя загадка? Властиво ж бути не таким, як всі. Та як думки забуті в непорядку, Згадаєшся в життєвім колесі, Але не так, як праведний жадає. Лихі, підступні, навісні слова Колись тебе до прірви доконають Й сторицею ударить булава. Замкнеться тяжко віко домовини, Скінчивши твій гіркий, безликий шлях, Бо ж інтелект, тупіший од тварини Типовому нести не по плечах. Мов Моська, все життя воно вищало, (Не страшно - прихистить завжди Диван!) І на славетних завше зазіхало, Пустивши в світ прокльонів ураган... А втім, який є зиск з металобрухту, Чий поклик - безталанний і нудний? Воно ж, не скуштувавши ще продукту, Вже нагородить гордо "відстійний". Та хай белькоче. Тут йому не раді, Воно лиш плямка чорна в полотні. Воно уже ніколи не завадить, Не оберне яскраві дні в нудні...
2020-11-29 17:34:38
2
0
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2511
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3815