Homo Erectus

Ангеліна Пилипенко

А в чому суть? Бо ж де твоя загадка? Властиво ж бути не таким, як всі. Та як думки забуті в непорядку, Згадаєшся в життєвім колесі, Але не так, як праведний жадає. Лихі, підступні, навісні слова Колись тебе до прірви доконають Й сторицею ударить булава. Замкнеться тяжко віко домовини, Скінчивши твій гіркий, безликий шлях, Бо ж інтелект, тупіший од тварини Типовому нести не по плечах. Мов Моська, все життя воно вищало, (Не страшно - прихистить завжди Диван!) І на славетних завше зазіхало, Пустивши в світ прокльонів ураган... А втім, який є зиск з металобрухту, Чий поклик - безталанний і нудний? Воно ж, не скуштувавши ще продукту, Вже нагородить гордо "відстійний". Та хай белькоче. Тут йому не раді, Воно лиш плямка чорна в полотні. Воно уже ніколи не завадить, Не оберне яскраві дні в нудні...

2020-11-29 17:34:38

2

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12612

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

53

39

2562