Осінь(з книги "Заплутана історія кохання)
Ангеліна Пилипенко
. Осінній парк. Замислена природа. Зірве листок останній буревій. А на душі - лиш морок й непогода, І місця не зосталося для мрій. Що смутку тім сприяло - я не знаю! Можливо, неба плач удалині? Пронизав його грім десь з того краю, Чого ж тепер сміятися мені? Навколо все таке сумне й ліричне... Надходить час - уже старіє рік. Цвіте все в фарбах золотих незвичних, Та це недовго - скоро піде сніг. Скінчиться осінь... пройде зима, літо, Можливо, хтось народиться й помре. Людське життя - немов дерева віти: Чи вистоїть, чи ж з тріском упаде? І ось вже час поезії скінчився, Пора вже до реалій порвертать. Та що б не сталося... Хвилинка одкровення Обов'язково в серці дасть про себе знать...
2018-10-28 14:32:45
2
0
Інші вірші поета
Молитва Золота Трійця( Поттеріана) Лілія Дивний сон
Інші поети
Lincevskaia_16_17
@Lincevskaia_16_17
Ethanio Oberon
@ethanio_oberon
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1277
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1536