Осінь(з книги "Заплутана історія кохання)
Ангеліна Пилипенко
. Осінній парк. Замислена природа. Зірве листок останній буревій. А на душі - лиш морок й непогода, І місця не зосталося для мрій. Що смутку тім сприяло - я не знаю! Можливо, неба плач удалині? Пронизав його грім десь з того краю, Чого ж тепер сміятися мені? Навколо все таке сумне й ліричне... Надходить час - уже старіє рік. Цвіте все в фарбах золотих незвичних, Та це недовго - скоро піде сніг. Скінчиться осінь... пройде зима, літо, Можливо, хтось народиться й помре. Людське життя - немов дерева віти: Чи вистоїть, чи ж з тріском упаде? І ось вже час поезії скінчився, Пора вже до реалій порвертать. Та що б не сталося... Хвилинка одкровення Обов'язково в серці дасть про себе знать...
2018-10-28 14:32:45
2
0
Інші вірші поета
Нездійсненна дружба Цвіт любові Моїй кімнаті Моська
Інші поети
H O P E
@hopeless382
alexanaxdr
@alexanaxdr
Momen ali
@momen_ali
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1301
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1423