Осінь(з книги "Заплутана історія кохання)
. Осінній парк. Замислена природа.
Зірве листок останній буревій.
А на душі - лиш морок й непогода,
І місця не зосталося для мрій.
Що смутку тім сприяло - я не знаю!
Можливо, неба плач удалині?
Пронизав його грім десь з того краю,
Чого ж тепер сміятися мені?
Навколо все таке сумне й ліричне...
Надходить час - уже старіє рік.
Цвіте все в фарбах золотих незвичних,
Та це недовго - скоро піде сніг.
Скінчиться осінь... пройде зима, літо,
Можливо, хтось народиться й помре.
Людське життя - немов дерева віти:
Чи вистоїть, чи ж з тріском упаде?
І ось вже час поезії скінчився,
Пора вже до реалій порвертать.
Та що б не сталося... Хвилинка одкровення
Обов'язково в серці дасть про себе знать...
2018-10-28 14:32:45
2
0