Любій матусі
І знов візьму блокнот... І вже готова Слова любові вкотре написать Людині рідній... Їх напишу знову - Того, що усно вже не розказать. Просочені сторінки ці сльозами, Уривки пломеніючих тут фраз, А зараз я вірша пишу для мами, Бо мріяла, та ще не встигла написать. Товаришкам вірші я присвятила, Коханому, кумирам... Словом, всім. І лиш тепер - матусі рідній, милій, І всю любов я викладу у нім. Можливо, мама зовсім ще не знає, Що так вона для мене дорога... Іще не встигла я тих слів сказати, Що от-тепер виходять з-під пера. В моїм житті були падіння й злети, Та пережила я їх не сама: За успіхи мої мама раділа, А як була не так щось - помогла. Боялась я... Боятимусь й повіку, Тих чвар, довіру що вбивають нас. Надходить вже пора усе змінити, Ну що ж, а от тепера - саме час. Нема такої рідної людини... По цілім світі.. От нема - і край. Найкраща в мене мама! І єдина! Яку б ти іншу в світі не пізнай..
2018-11-23 17:08:26
1
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Ангеліна Пилипенко
так, дякую) певно, опечатка, старий добрий Т9 як завше за своє😅
Відповісти
2020-12-30 19:22:43
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3092
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8957