Спостерігач
Колись він був веселим, енергійним,
Завжди й усім допомагав,
Горіло серце полум'ям нестримним,
Життя своє й чуже не марнував.
В очах його вбачалась та турбота,
Тепло і ніжність, що людям дарував.
Та згодом хлопчик той змінився,
Тепло і ніжність повтрачав.
Не бачив добре він в тих людях,
Лякали всі вони його
В їхніх очах не видно полум'я й іскрини,
Лише нестерпні сум та зло.
Та надто рано зрозумів все,
Погасло в ньому те добро.
В очах його були лиш тіні,
Давно забутого кіно...
Він споглядав на всіх з-під лоба,
Вбачав ту гниль, що у душі.
І лиш мовчав, прикривши рота,
Самому стаючи гнилим...
2018-10-10 15:04:28
5
0