Снилися мені...
Анна Вишневська
Як снилися мені яскраві сни Я вже забула що вони бувають. Вже кілька днів перед очима біль. А сни всі сірі, наче й там вбивають. Як спати буду я у мирні дні? Коли у вухах свист гармати Коли я чую вистріли гучні Коли кричу де мама й тато? Як снилися мені яскраві сни. В них хмари біло пурпурові Я забувала все і всіх Там існувала я і більш нікого. Коли настане той прекрасний день? Коли крізь сон я не кричатиму що духу Коли побачу поряд знов живих Батьків і друзів, родичів, знайомих. Я ще маленька, де ж мої батьки? Приходять уві сні і обіймають Лиш там щаслива буду навіки Із вірою що в снах люди не вмирають.
2023-03-26 05:50:21
8
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Чуттєво
Відповісти
2023-03-26 11:00:23
1
Анна Вишневська
@Н Ф Дякую ☺️
Відповісти
2023-03-26 11:01:01
1
Інші вірші поета
Тисячі доріг... Відчувати тепло в твоїх холодних руках... Люблять очі тую вроду... Без назви
Інші поети
Ляна
@Lyana_kob
Юля
@illogical
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5558
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4547