Покинутий храм
Стоїть у селі вже покинутий храм, Не чути вже здалеку дзвонів величних, На службу що кличуть, у ньому життя Застигло й завмерло, тепер і навічно. Колись більшовик тії дзвони скидав, А в храмі він хлів повелів влаштувати ; Недовго проте свою гордість плекав, Прийшлось божий гнів на собі відчувати. Розпався Союз, ми вже вірити вільні, А храм все стоїть сиротинцем сумним. Надіється, може почуються співи, У стінах, що так постраждали колись.
2019-02-11 09:11:10
6
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2527
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4917